мотуз
МОТУЗ, а, ч. Грубий мотузок. Він [пліт] був важкий, кострубатий, і його треба було нести так, щоб не ослаб мотуз (Коцюб., І, 1955, 355); // Налигач. Надійшов пастушок, що вів корову на мотузі (Март., Тв., 1954, 145); Дідо скочили з воза, взяли підручного вола за мотуз і повернули ліворуч з головної дороги (Томч., Готель.., 1960, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мотуз | мотузи |
Родовий | мотуза | мотузів |
Давальний | мотузові, мотузу | мотузам |
Знахідний | мотуз | мотузи |
Орудний | мотузом | мотузами |
Місцевий | на/у мотузі | на/у мотузах |
Кличний | мотузе | мотузи |