ліберал
ЛІБЕРАЛ, а, ч . 1. Послідовник лібералізму; член ліберальної партії. Після поразки революції ліберали відвернулись від неї і з обуренням відкидають думку про нелегальну пресу (Ленін, 20, 1950, 56); Лаяв [Іван] сучасне земство, в якому служив, глузував злісно з тих лібералів, що так швидко змінили овечу шкуру на вовчу (Коцюб., II, 1955, 219); - Я сам проти монархії, - вихвалявся бравий ліберал. - Але порядок, чорт мене бери, повинен бути? (Кач., II, 1958, 225); Вождь лібералів - знов при грі, І знов зиркає гордо (Еллан, І, 1958, 283).
2. заст . Вільнодумна людина; вільнодумець. - Я оберігаю незалежність свого духу від усякої політики. Та й до того ж, по складу своєї душі, я ліберал і лірик (Стельмах, Хліб.., 1959, 45); * У порівн. Митрополит грізно окинув оком молодих професорів, ніби лібералів, і надувся (Н.-Лев., І, 1956, 366).
3. перен., розм. Людина, схильна до зайвої терпимості, потурання (звичайно шкідливого) кому-, чому-небудь. [Поміщиця:] Я про Івана Петровича згадала. Все згоріло. [Басов:] Іван Петрович сам винен. Ліберал. От і догрався (Корн., І, 1955, 152).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ліберал | ліберали |
Родовий | ліберала | лібералів |
Давальний | лібералові, лібералу | лібералам |
Знахідний | ліберала | лібералів |
Орудний | лібералом | лібералами |
Місцевий | на/у лібералі, лібералові | на/у лібералах |
Кличний | ліберале | ліберали |