ледар
ЛЕДАР, я, ч. Людина, яка не любить працювати; ледачий. Ледар день гуляє, три- слабий, а на п'ятий - вихідний (Укр.. присл.., 1955, 391); Ледар нічого не робить, лише цілими днями волочиться по затінках, пакостить людям, намовляє молодших до лиходійства (Ков., Світ.., 1960, 121); * Образно. Бджола дасть мед. А ледар-джміль нічого - Ні меду, ні доробку будь-якого (Дмит., В обіймах сонця, 1958,147); // ч. і ж. Уживається як лайливе слово. Може, сподіваєшся якого ледаря до себе? - крикнув Клим з порога (Н.-Лев., III, 1956, 358); У якогось козака покрала дівка, якась ледар, моркву (Барв., Опов.., 1902, 227).
@ Ледаря корчити - ледарювати. Умовляла-умовляла [дівчина] і вмовила: дав слово - перестану ледаря корчити. У суботу піду на роботу (Ковінька, Кутя.., 1960, 140).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ледар | ледарі |
Родовий | ледаря | ледарів |
Давальний | ледареві, ледарю | ледарям |
Знахідний | ледаря | ледарів |
Орудний | ледарем | ледарями |
Місцевий | на/у ледарі, ледареві | на/у ледарях |
Кличний | ледарю | ледарі |