зіпсований
ЗІПСОВАНИЙ, рідше ЗОПСОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зіпсувати, зопсувати. Хоч вихований при княжім дворі і зіпсований гниллю та підлотою, він усе-таки був рицар (Фр., VI, 1951, 49); // зіпсовано, безос. присудк. сл. Стан мій нагадував оскаженілу машину, в якій зіпсовано гальмо й яка мусить мчати, доки в ній є горюче (Ю. Янов., II, 1958, 116).
2. у знач. прикм. Який зіпсувався, став непридатним для використання, вживання. Отець Христофор узяв свого старого зіпсованого годинника й швидко вийшов з кімнати (Довж., I, 1958, 417).
3. у знач. прикм. Який змінився на гірше, погіршав. Володимир Бучний застав свого старшину дуже збентеженим, у нього був зовсім зіпсований настрій (Ткач, Моряки, 1948, 93).
4. у знач. прикм. З поганими нахилами, звичками; розбещений. Ні в якому разі не можна сказати, що Олег зіпсований і злий хлопець (Донч., II, 1956, 417); [Нартал:] Зопсована душа запрагла неба, розкоші вічної, надземних скарбів, і я за них продав і честь, і гордість (Л. Укр., II, 1951, 431).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зіпсований | зіпсована | зіпсоване | зіпсовані |
Родовий | зіпсованого | зіпсованої | зіпсованого | зіпсованих |
Давальний | зіпсованому | зіпсованій | зіпсованому | зіпсованим |
Знахідний | зіпсований, зіпсованого | зіпсовану | зіпсоване | зіпсовані, зіпсованих |
Орудний | зіпсованим | зіпсованою | зіпсованим | зіпсованими |
Місцевий | на/у зіпсованому, зіпсованім | на/у зіпсованій | на/у зіпсованому, зіпсованім | на/у зіпсованих |