засуджений
ЗАСУДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засудити. - Я був засуджений до смерті за політику (Стельмах, II, 1962, 291); Революція 1905 р. повністю показала, що старі порядки в російському селі засуджені історією безповоротно (Ленін, 16, 1949, 317); * У порівн. Поки пани повставали, вона як засуджена на смерть ходила (Мирний, III, 1954, 235); // засуджено, безос. присудк. сл. Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір... (Коцюб., І, 1955, 77); // у знач. ім. засуджений, ного, ч., засуджена, ної, ж. Людина, яку засудили до якої-небудь міри покарання. Засуджені йшли, тримаючи один одного під руки (Дмит., Наречена, 1959, 94).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | засуджений | засуджена | засуджене | засуджені |
Родовий | засудженого | засудженої | засудженого | засуджених |
Давальний | засудженому | засудженій | засудженому | засудженим |
Знахідний | засуджений, засудженого | засуджену | засуджене | засуджені, засуджених |
Орудний | засудженим | засудженою | засудженим | засудженими |
Місцевий | на/у засудженому, засудженім | на/у засудженій | на/у засудженому, засудженім | на/у засуджених |