заступник
ЗАСТУПНИК, а, ч. 1. Той, хто заступає, заміняє когось на якому-небудь посту, виконує чиї-небудь обов'язки. Найщедріше частували вони парафіян свого панотця, бо знали, що громада зараз по обіді почне вибирати заступника на місце старого покійного панотця (Н.-Лев., III, 1956, 8); [Дремлюга:] Та на кого ж я область залишу? [Ромодан:] Невже у вас нема заступника?.. (Корн., II, 1955, 293).
2. кого. Офіційна назва посади того, хто заміщає якого-небудь керівника, організатора і т. ін. Солод працював заступником директора заводу (Руд., Вітер.., 1958, 15); Василь Максимович для першого знайомства показує мені статтю в газеті за підписом заступника міністра верстато- і приладобудування (Вітч., 2, 1956, 101).
3. Той, хто захищає кого-небудь; захисник. [Шевченко:] Прощавайте, друзі! [Селяни:] Живи, наш батьку! Ти заступник наш! Прощай, наш рідний! (Коч., III, 1956, 175); Цей плечистий майор з сірими розумними очима здавався їм всемогутнім заступником, який все може, досить тільки звернутись до нього (Гончар, III, 1959, 204).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заступник | заступники |
Родовий | заступника | заступників |
Давальний | заступникові, заступнику | заступникам |
Знахідний | заступника | заступників |
Орудний | заступником | заступниками |
Місцевий | на/у заступнику, заступникові | на/у заступниках |
Кличний | заступнику | заступники |