добровільний
ДОБРОВІЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється, діє і т. ін. з власного бажання, доброї волі, без насилля, примусу; протилежне примусовий. Ми хочемо добровільного союзу націй, - такого союзу, який не допускав би ніякого насильства однієї нації над одною.. (Ленін, 30, 1951, 264); Він з бригадою комуністичної праці, з численними добровільними помічниками її впроваджує механізоване доїння (Вол., Місячне срібло, 1961, 263).
2. Який утворюється, існує на основі самодіяльності мас, завдяки підтримці громадськості. Завдання партії в дальшій роботі добровільних товариств.. - рішуче відмовитись від примусовості членства і пожертвувань (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 307); Добровільні народні дружини.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | добровільний | добровільна | добровільне | добровільні |
Родовий | добровільного | добровільної | добровільного | добровільних |
Давальний | добровільному | добровільній | добровільному | добровільним |
Знахідний | добровільний, добровільного | добровільну | добровільне | добровільні, добровільних |
Орудний | добровільним | добровільною | добровільним | добровільними |
Місцевий | на/у добровільному, добровільнім | на/у добровільній | на/у добровільному, добровільнім | на/у добровільних |