ворок
ВОРОК, а, ч. 1. Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ворок | вороки |
Родовий | ворока | вороків |
Давальний | ворокові, вороку | ворокам |
Знахідний | ворок | вороки |
Орудний | вороком | вороками |
Місцевий | на/у вороку | на/у вороках |
Кличний | вороку | вороки |