будочник
БУДОЧНИК, а, ч. 1. Залізничний сторож. Будочник зняв з полички згорнуті прапорці й вийшов на рейки (Панч, Солом. дим, 1929, 54).
2. заст. Постовий поліцай, що наглядав за порядком на вулицях і мав свою будку. Далеко в центрі міста глухий будочник Кіндратій.. несамовито калатав у розтрісле калатало (Смолич, II, 1958, 9).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | будочник | будочники |
Родовий | будочника | будочників |
Давальний | будочникові, будочнику | будочникам |
Знахідний | будочника | будочників |
Орудний | будочником | будочниками |
Місцевий | на/у будочнику, будочникові | на/у будочниках |
Кличний | будочнику | будочники |