тяглий
ТЯГЛИЙ, -а, -е, діал. Який має робочу худобу. ** Тяглі селяни: а) в Російській державі в 15-му – поч. 18-го ст. – селяни, які сплачували державні податки й виконували державні повинності; б) в Україні – різні групи залежних селян, що платили данину й виконували натуральні повинності власною тягловою худобою й сільсько-господарським знаряддям; за інвентарними правилами 1847 – 48-го рр. на Правобережній Україні селянський двір мав обов'язок 3-денної праці з тяглом на тиждень; cелянська реформа 1861-го р. скасувала цей обов'язок; в) заможна частина феодально залежного селянства в шляхетській Польщі, феодальній Литві та на загарбаних ними українських землях.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тяглий | тягла | тягле | тяглі |
Родовий | тяглого | тяглої | тяглого | тяглих |
Давальний | тяглому | тяглій | тяглому | тяглим |
Знахідний | тяглий, тяглого | тяглу | тягле | тяглі, тяглих |
Орудний | тяглим | тяглою | тяглим | тяглими |
Місцевий | на/у тяглому, тяглім | на/у тяглій | на/у тяглому, тяглім | на/у тяглих |