розголошувачка
РОЗГОЛОШУВАЧКА, и, ж. Жін. до розголошувач.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розголошувачка | розголошувачки |
Родовий | розголошувачки | розголошувачок |
Давальний | розголошувачці | розголошувачкам |
Знахідний | розголошувачку | розголошувачок |
Орудний | розголошувачкою | розголошувачками |
Місцевий | на/у розголошувачці | на/у розголошувачках |
Кличний | розголошувачко | розголошувачки |