озвіритися
ОЗВІРИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм., рідко. Те саме, що озвіріти 2; // Звернутися до кого-небудь або відповісти комусь з нестримним роздратуванням; визвіритися. - За ним уліз і я . - А ти ту [тут] чого? - озвірився він на мене (Фр., II, 1950, 347).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | озвірюся | озвіримося |
2 особа | озвіришся | озвіритеся |
3 особа | озвіриться | озвіряться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | озвірився | озвірилися |
Жіночий рід | озвірилася | |
Середній рід | озвірилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | озвірімося | |
2 особа | озвірися | озвіріться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | озвірившись |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | озвірюся | озвіримося |
2 особа | озвіришся | озвіритеся |
3 особа | озвіриться | озвіряться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | озвірився | озвірилися |
Жіночий рід | озвірилася | |
Середній рід | озвірилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | озвірімося | |
2 особа | озвірися | озвіріться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | озвірившись |