нев'янучий
НЕВ'ЯНУЧИЙ, а, е. 1. Який зберігає свою свіжість, не в'яне, не засихає. Він подряпався на скелю за гвіздочками. Бо як Оленці за таку красну співанку не нарвати того ясного, нев'янучого, високогірного цвіту! (Турч., Зорі.., 1950, 373).
2. перен. Який з бігом часу не зникає. Всюди наче витає нев'янучий Галин образ (Гур., Осок. друзі, 1946, 5); Красуйся нині, ясночолий Київ, в усій своїй нев'янучій красі! (Тер., Серце.., 1962, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нев'янучий | нев'януча | нев'януче | нев'янучі |
Родовий | нев'янучого | нев'янучої | нев'янучого | нев'янучих |
Давальний | нев'янучому | нев'янучій | нев'янучому | нев'янучим |
Знахідний | нев'янучий, нев'янучого | нев'янучу | нев'януче | нев'янучі, нев'янучих |
Орудний | нев'янучим | нев'янучою | нев'янучим | нев'янучими |
Місцевий | на/у нев'янучому, нев'янучім | на/у нев'янучій | на/у нев'янучому, нев'янучім | на/у нев'янучих |