наколюватися
НАКОЛЮВАТИСЯ, юся, юєшся, НАКОЛОТИСЯ, колюся, колешся, док. 1. Натикатися на що-небудь гостре. Одводив [Іван] руками гіллячки і жмурив очі, щоб не наколотись на фою (Коцюб., II, 1955, 350); Солдат довго нишпорив по кутках, нічого не знайшов. Потім простяг руку на сволок і ніби на щось наколовся (Панч, В дорозі, 1959, 99).
2. Давати тріщину; тріскатися, розколюватися. Лід наколовся; Горщик наколовся.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наколююся | наколюємося |
2 особа | наколюєшся | наколюєтеся |
3 особа | наколюється | наколюються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наколювався | наколювалися |
Жіночий рід | наколювалася | |
Середній рід | наколювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наколюймося | |
2 особа | наколюйся | наколюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наколювавшись |