накарбований
НАКАРБОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накарбувати.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | накарбований | накарбована | накарбоване | накарбовані |
Родовий | накарбованого | накарбованої | накарбованого | накарбованих |
Давальний | накарбованому | накарбованій | накарбованому | накарбованим |
Знахідний | накарбований, накарбованого | накарбовану | накарбоване | накарбовані, накарбованих |
Орудний | накарбованим | накарбованою | накарбованим | накарбованими |
Місцевий | на/у накарбованому, накарбованім | на/у накарбованій | на/у накарбованому, накарбованім | на/у накарбованих |