зчорнілий
ЗЧОРНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зчорніти. Хата була стара й убога.. Стіни не обмазані, вже зчорнілі (Н.-Лев., II, 1956, 404); Прокіп блідий, аж зчорнілий, од вітру валиться та все вилежується (Коцюб., II, 1955, 29); Василько взяв свій зчорнілий старий кожушок, бесаги і торбинку (Турч., Зорі.., 1950, 286).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зчорнілий | зчорніла | зчорніле | зчорнілі |
Родовий | зчорнілого | зчорнілої | зчорнілого | зчорнілих |
Давальний | зчорнілому | зчорнілій | зчорнілому | зчорнілим |
Знахідний | зчорнілий, зчорнілого | зчорнілу | зчорніле | зчорнілі, зчорнілих |
Орудний | зчорнілим | зчорнілою | зчорнілим | зчорнілими |
Місцевий | на/у зчорнілому, зчорнілім | на/у зчорнілій | на/у зчорнілому, зчорнілім | на/у зчорнілих |
зчорніти
ЗЧОРНІТИ, ію, ієш, док. Зробитися чорним; почорніти. - Тільки я в хату - суне Карпо до нас, а сам схуд, зчорнів, як з хреста знятий (Коцюб., І, 1955, 304); І зчорніють червоні троянди, наче в ранах запечена кров... Ох, нехай же хоч сонця нап'ються, поки ще їх мороз не зборов! (Л. Укр., І, 1951, 227); В кутку, як ще тридцять літ тому, висить «спас» і «матір божа» - благословення. Од часу полиняли, зчорніли вони, і тьмяно виступають їхні сумні обличчя (Головко, II, 1957, 121).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зчорнію | зчорніємо |
2 особа | зчорнієш | зчорнієте |
3 особа | зчорніє | зчорніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зчорнів | зчорніли |
Жіночий рід | зчорніла | |
Середній рід | зчорніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зчорніймо | |
2 особа | зчорній | зчорнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зчорнівши |