житник
ЖИТНИК, -а, ч., ент. 1. Різновид жука. 2. зоол. Польова або хлібна миша, представлена у фауні України видом Apodemus agrarius. 3. Круглий хліб з житнього або ячмінного борошна. 4. Доглядач житніх, хлібних запасів, особливо в монастирях, коли вони володіли маєтками. 5. Той, хто годується житнім хлібом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | житник | житники |
Родовий | житника | житників |
Давальний | житникові, житнику | житникам |
Знахідний | житника | житників |
Орудний | житником | житниками |
Місцевий | на/у житнику, житникові | на/у житниках |
Кличний | житнику | житники |