трутина
ТРУТИНА, ини, ж., нар.-поет. Те саме, що отрута. - Ой хіба ж би я розуму не мала, А щоб я тобі трутини дала (Чуб., V, 1874, 435); Він же, руками упершись, даремно вузли розтинає? Кров'ю і чорною скрізь трутиною по тілу облитий, Крики нелюдські, страшні до зір підіймає високих (Зеров, Вибр., 1966, 244).