правдиво
ПРАВДИВО. Присл. до правдивий. Ти зрадієш; і розкажеш Дитині правдиво Про панича лукавого (Шевч., II, 1963, 219); Нудьга нам байку утворила, Непевні фарби кинув час, І ми повірили правдиво В диво... (Олесь, Вибр., 1958, 246); А ми... сприйняли це, як належне, і корилися юнакові, як малі діти, чи, правдивіше, як хворі (Коз., Гарячі руки, 1960, 18).