осьмогласіє
ОСЬМОГЛАСІЄ, -я, с., муз., заст. Система гласів, на якій ґрунтувався музичний супровід християнського церковного богослужіння; музично-теоретична система, що описує лади літургійної візантійської музики, а також порядок їх використання у літургійній практиці; витоки осьмогласія сходять до ладів і розспівів давньогрецької музики.