обеленіти
ОБЕЛЕНІТИ, ію, іє, док., діал., зневажл. Здуріти. - Що з Толькою Турбаєм діється, того й сам дідько не розбере. Просто обеленів, та й годі (Руд., Остання шабля, 1959, 487); * У порівн. Подивився Гус на папи Та й вийшов з палати!.. "Побороли! побороли! .." - Мов обеленіли. "Автодафе! автодафе!.." Гуртом заревіли (Шевч., І, 1963, 267).