КІТКА, и, ж., розм. Те саме, що кішка 1. Зирк - аж то кітка нявчить з переляку (Граб., І, 1959, 241); На призьбі коло Миколиної хати вигрівається кітка (Круш., Буденний хліб.., 1960, 25); * У порівн. - Чорт їх по голосі пізнає, коли обі пищать, як кітки (Фр., III, 1950, 155).