щербити
ЩЕРБИТИ, блю, биш; мн. щерблять; недок., перех. Робити щербини на чому-небудь. Київ, Київ! Древній витязю в сталевому шоломі! .. Печеніги, хозари і половці щербили об тебе свої мечі (Цюпа, Україна.., 1960. 16); Коли ж на березі упав останній дуб, Жаринами сипнувши в темну воду,- На мундштуках щербили жовтий зуб Дебелі огирі уже по той бік броду (Перв., І. 1958, 160).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | щерблю | щербимо |
2 особа | щербиш | щербите |
3 особа | щербить | щерблять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | щербитиму | щербитимемо |
2 особа | щербитимеш | щербитимете |
3 особа | щербитиме | щербитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | щербив | щербили |
Жіночий рід | щербила | |
Середній рід | щербило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | щербімо | |
2 особа | щерби | щербіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | щерблячи | |
Минулий час | щербивши |