школярство
ШКОЛЯРСТВО, а, с. 1. Збірн. до школяр; школярі. - Плюнь, серце, на того, хто так тобі сказав. Що буцім бог жінкам волосся довге дав За те, що розум їм укоротив чимало: То погань так верзла, школярство так брехало! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 59); Довбня сердитий ходив поза школярами й плювався, бурмочучи собі під ніс. Веселе школярство не проминуло і з того посміятись (Мирний, IV, 1955, 109).
2. рідко. Перебування в школі. Повіяло нудом давнім, кошмарним, що заносив колись із школи в рідну хату в часи школярства (Вас., І, 1959, 359); - Узявся вчить, то буду вчить у шахті, без школярства! (Дор., Три богатирі, 1959, 22).
3. перен., зневажл. Наслідування примітивних, схоластичних норм, зразків; несамостійний, учнівський підхід до чогось.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | школярство | школярства |
Родовий | школярства | школярств |
Давальний | школярству | школярствам |
Знахідний | школярство | школярства |
Орудний | школярством | школярствами |
Місцевий | на/у школярстві | на/у школярствах |
Кличний | школярство | школярства |