цапиний
ЦАПИНИЙ, а, е. Прикм. до цап. Увійшли несміливо якісь два столяри, старі німці в заялозених сюртуках і в таких старомодних узеньких штаненятах, що їх сухі тонкі ноги були схожі на цапині (Н.-Лев., III, 1956, 245); Дослухуючись до звуків і шумів ночі, він пізнавав за дверима кроки домовика, що має цапині копита (Скл., Святослав, 1959, 17); // Вигот. з шкури цапа. Та тепер вже молоденький [козак] Коня не сідлає, А цапині постоли він На ноги взуває (Манж., Тв, 1955, 111): // перен., розм. Такий, як у цапа. Остапові згадавсь котигорошок.- Хіба я боюсь смерті? - чув він його цапиний голос.- Зроду-звіку... (Коцюб., І, 1955, 366); Дід Прохор задоволено сміявся, по-молодецькому розправляв свої сиві кущуваті вуса, погладжував цапину борідку (Збан., Ліс. красуня, 1955, 18).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | цапиний | цапина | цапине | цапині |
Родовий | цапиного | цапиної | цапиного | цапиних |
Давальний | цапиному | цапиній | цапиному | цапиним |
Знахідний | цапиний, цапиного | цапину | цапине | цапині, цапиних |
Орудний | цапиним | цапиною | цапиним | цапиними |
Місцевий | на/у цапиному, цапинім | на/у цапиній | на/у цапиному, цапинім | на/у цапиних |