фурор
ФУРОР, у, ч. Гучний публічний успіх, який викликає палке схвалення.- Бачили б ви, який фурор викликало оте розпорядження серед учорашніх горлохватів! (Шовк., Інженери, 1956, 395).
Зробити фурор - сильно вразити своїм надзвичайним виглядом, манерами, поведінкою і т. ін. Вистава [«Запорожець за Дунаєм» з участю М. Кропивнипького] зробила фурор у місті (Збірник про Кроп., 1955, 241); Прийшов чоловік, пустий, тупо зарозумілий панок, салонний лев, прийшов і зробив фурор! (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 353).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фурор | фурори |
Родовий | фурору | фурорів |
Давальний | фуророві, фурору | фурорам |
Знахідний | фурор | фурори |
Орудний | фурором | фурорами |
Місцевий | на/у фурорі | на/у фурорах |
Кличний | фуроре | фурори |