тютюнниця
ТЮТЮННИЦЯ, і, ж . 1. Жін. до тютюнник. Він прагнув дочку «вивести в люди». Панею бачити, не гіркою тютюнницею у дворі (Козл., Сонце.., 1957, 78).
2. Коробочка плоскої форми для носіння тютюну з собою; табакерка. Стукнув два рази на чистий ніготь заткнутою тютюнницею і повернув її гетьману (Ле, Україна, 1940, 337).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тютюнниця | тютюнниці |
Родовий | тютюнниці | тютюнниць |
Давальний | тютюнниці | тютюнницям |
Знахідний | тютюнницю | тютюнниць |
Орудний | тютюнницею | тютюнницями |
Місцевий | на/у тютюнниці | на/у тютюнницях |
Кличний | тютюннице | тютюнниці |