трудненький
ТРУДНЕНЬКИЙ, а, е. 1. Пестл. до трудний 1. - То тільки біда, - каже, - що діло-то ваше дуже трудненьке. Не знаю, як-то воно й буде (Вовчок, І, 1955, 77).
2. Досить трудний, труднуватий. - Що це у вас? - придивляється пристав до ступи.. - Звичайнісінька ступа. - В учителя ступа? - зацікавлюється пристав. - І для чого вона вам? - Для науки. - Для якої? - Що етнографією зветься. - Етнографією? Трудненьке слово (Стельмах, І, 1962, 592).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | трудненький | трудненька | трудненьке | трудненькі |
Родовий | трудненького | трудненької | трудненького | трудненьких |
Давальний | трудненькому | трудненькій | трудненькому | трудненьким |
Знахідний | трудненький, трудненького | трудненьку | трудненьке | трудненькі, трудненьких |
Орудний | трудненьким | трудненькою | трудненьким | трудненькими |
Місцевий | на/у трудненькому, трудненькім | на/у трудненькій | на/у трудненькому, трудненькім | на/у трудненьких |