тангути
ТАНГУТИ, -ів, мн. (одн. тангут, -а, ч.; тангутка, -и, ж.). Народ тибетсько-бірманської групи; у 982 -му р. створили в північному Китаї Тангутську імперію (Сі Ся); cповідували буддизм; у 1227 р. завойовані Чингісханом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тангути | |
Родовий | тангутів | |
Давальний | тангутам | |
Знахідний | тангутів | |
Орудний | тангутами | |
Місцевий | на/у тангутів | |
Кличний | тангути |
тангут
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тангут | тангути |
Родовий | тангута | тангутів |
Давальний | тангутові, тангуту | тангутам |
Знахідний | тангута | тангутів |
Орудний | тангутом | тангутами |
Місцевий | на/у тангуті, тангутові | на/у тангутах |
Кличний | тангуте | тангути |