сьогосвітній
СЬОГОСВІТНІЙ, я, є, розм. Стос. до землі як місця життя та діяльності людини: земний. Люди ті проти місяця були неначе аж прозорі, наче білим туманом повиті, ніби на березі блукали якісь тіні не сьогосвітні (Н.-Лев., І, 1956, 54); Я забув і сьогосвітнє, і тогосвітнєє життя: Ти - єдина в мене пані, сам в ярмо хилюся я (Крим., Вибр., 1965, 284).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сьогосвітній | сьогосвітня | сьогосвітнє | сьогосвітні |
Родовий | сьогосвітнього | сьогосвітньої | сьогосвітнього | сьогосвітніх |
Давальний | сьогосвітньому | сьогосвітній | сьогосвітньому | сьогосвітнім |
Знахідний | сьогосвітній, сьогосвітнього | сьогосвітню | сьогосвітнє | сьогосвітні, сьогосвітніх |
Орудний | сьогосвітнім | сьогосвітньою | сьогосвітнім | сьогосвітніми |
Місцевий | на/у сьогосвітньому, сьогосвітнім | на/у сьогосвітній | на/у сьогосвітньому, сьогосвітнім | на/у сьогосвітніх |