стовбичення
СТОВБИЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. стовбичити. Дедалі все більше ставало прикро від образливого стовбичення тут (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 541).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стовбичення | стовбичення |
Родовий | стовбичення | стовбичень |
Давальний | стовбиченню | стовбиченням |
Знахідний | стовбичення | стовбичення |
Орудний | стовбиченням | стовбиченнями |
Місцевий | на/у стовбиченні | на/у стовбиченнях |
Кличний | стовбичення | стовбичення |