стеребитися
СТЕРЕБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. стеребляться; док., розм. Вилізти, вибратися куди-небудь, на щось. Всі стояли, очей не одводили [від Оксани]. Стеребившись на ослін, дивився через голови бурсаків служник Яківець (Вас., І, 1959, 246); На ліжко Саїдове стеребилася [Тамара] й товкла кулачком подушку, щоб зробити її, як це робить Марія, пухкою й надутою (Ле, Міжгір'я, 1953, 484); - Чого це ви туди стеребились, дідусю? - спитала панна Подолянка. - Та ось, бач... - і старий, сідаючи на гілку, показав дівчатам патички, котрі він зрізував на клені й ховав у торбу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 483).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стереблюся | стеребимося |
2 особа | стеребишся | стеребитеся |
3 особа | стеребиться | стеребляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стеребився | стеребилися |
Жіночий рід | стеребилася | |
Середній рід | стеребилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стеребімося | |
2 особа | стеребися | стеребіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | стеребившись |