стемнілий
СТЕМНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до стемніти 1. Лики іконні якось страх як смутненько дивилися з стін - древні, стемнілі, померклі лики (Вовчок, І, 1955, 302); Катря.. пішла туди, де крізь розладнаний стрій дерев ще виднілося стемніле небо (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 226); Незабаром ми йшли вже тільки вдвох по стемнілій вулиці, по м'яких дерев'яних хідниках попід стінами білих будинків (Перв., Материн.. хліб, 1960, 26); Кожна берізка міниться багатством барв - від стемнілого срібла знизу і ніжного рум'янцю на стовбурах до темно-вишневого в гіллі (Стельмах, І, 1962, 352).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стемнілий | стемніла | стемніле | стемнілі |
Родовий | стемнілого | стемнілої | стемнілого | стемнілих |
Давальний | стемнілому | стемнілій | стемнілому | стемнілим |
Знахідний | стемнілий, стемнілого | стемнілу | стемніле | стемнілі, стемнілих |
Орудний | стемнілим | стемнілою | стемнілим | стемнілими |
Місцевий | на/у стемнілому, стемнілім | на/у стемнілій | на/у стемнілому, стемнілім | на/у стемнілих |