старцюга
СТАРЦЮГА, и, ч., зневажл. Те саме, що старець 3. - Може, воно й правда, - сказав батько, поміркувавши, - тільки ж кобзар - то жебрак, старцюга, за милостину грає... (Бурл., О. Вересай, 1959, 16); * У порівн. До дверей твоїх крадуся... Торгну? Ні! немає духу! Підглядають вороженьки... Я стою... немов старцюга (Крим., Вибр., 1965, 239).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | старцюга | старцюги |
Родовий | старцюги | старцюг |
Давальний | старцюзі | старцюгам |
Знахідний | старцюгу | старцюг |
Орудний | старцюгою | старцюгами |
Місцевий | на/у старцюзі | на/у старцюгах |
Кличний | старцюго | старцюги |