спитувати
СПИТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. перех. Те саме, що випробовувати. - Це нас господь спитує (Хотк., І, 1966, 168); Вдягають вояки Високі, гостроверхі шишаки. Спитують луків силу бойову (Бажан, І, 1946, 301).
2. неперех., також з інфін. Те саме, що спитуватися. Натиснула [Левантина] на двері плечем раз, удруге, втрете.. Двері тріщали, але кільця не виривалися. Вона спитувала ще кілька разів, напружуючися щосили, але нічого не помагалось (Гр., II, 1963, 290).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спитую | спитуємо |
2 особа | спитуєш | спитуєте |
3 особа | спитує | спитують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спитуватиму | спитуватимемо |
2 особа | спитуватимеш | спитуватимете |
3 особа | спитуватиме | спитуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спитував | спитували |
Жіночий рід | спитувала | |
Середній рід | спитувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спитуймо | |
2 особа | спитуй | спитуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | спитуючи | |
Минулий час | спитувавши |