соляр
СОЛЯР1. а, ч., заст. 1. Солевар.
2. Той, хто торгує сіллю. Купили [церкву] дрогобицькі солярі десь над Дніпром за сіль і на своїх возах привезли до Дрогобича (Фр., XVI, 1955, 299).
СОЛЯР2, у, ч., розм. Те саме, що Солярове масло (див. соляровий). Грузовики не гарчать, труячи повітря ядучим димом від соляру (Кучер, Трудна любов, 1960, 277); Мазут, гас, бензин, соляр, природний чи штучний газ, торф і вугілля - ось види палива, на яких вона [газова турбіна] може працювати (Наука.., 10, 1961, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | соляр | соляри |
Родовий | соляру | солярів |
Давальний | солярові, соляру | солярам |
Знахідний | соляр | соляри |
Орудний | соляром | солярами |
Місцевий | на/у солярі | на/у солярах |
Кличний | соляре | соляри |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | соляр | солярі |
Родовий | соляра | солярів |
Давальний | соляреві, соляру | солярам |
Знахідний | соляр, соляра | солярі, солярів |
Орудний | солярем | солярами |
Місцевий | на/у солярі, соляру, соляреві | на/у солярах |
Кличний | соляре | солярі |