солончак
СОЛОНЧАК, у, ч. 1. Грунт, який у поверхневому шарі містить легкорозчинні солі в концентраціях, що негативно впливають на розвиток сільськогосподарських рослин. Можна сіяти [рис] й на таких малородючих грунтах, як солонці і солончаки (Хлібороб Укр., 4, 1966, 20); Сива трава на солончаках біжить, як вода (Гончар, Тронка, 1963, 316).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | солончак | солончаки |
Родовий | солончаку | солончаків |
Давальний | солончакові, солончаку | солончакам |
Знахідний | солончак | солончаки |
Орудний | солончаком | солончаками |
Місцевий | на/у солончаку | на/у солончаках |
Кличний | солончаку | солончаки |
солончаковий
СОЛОНЧАКОВИЙ, а, е. Прикм. до солончак. Сухі місця, мокрі низини та солончакові грунти для малини непридатні (Колг. Укр., 1, 1954, 33); // Із солончаками. У солончакових сиваських степах ростимуть бавовна, рас, рожева герань та інші цінні технічні культури (Літ. газ., 22.VІІІ 1961, 1); // Який росте на солончаку. Птаха протягом зимового періоду харчуються солончаковою узбережною рослинністю та водоростями (Знання.., 2, 1973, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | солончаковий | солончакова | солончакове | солончакові |
Родовий | солончакового | солончакової | солончакового | солончакових |
Давальний | солончаковому | солончаковій | солончаковому | солончаковим |
Знахідний | солончаковий, солончакового | солончакову | солончакове | солончакові, солончакових |
Орудний | солончаковим | солончаковою | солончаковим | солончаковими |
Місцевий | на/у солончаковому, солончаковім | на/у солончаковій | на/у солончаковому, солончаковім | на/у солончакових |