смирненько
СМИРНЕНЬКО. Присл. до смирненький. Сидів Когутик з красними крильцями. Глянула Лисичка та й слинку ковтає. Підійшла смирненько, хусткою махає (Фр., XIII, 1954, 259); Ти тільки те й робив, що вправненько, смирненько за хазяйським плугом ходив (Ковінька, Кутя.., 1960, 112); // у знач. присудк. сл. Якось було скорботненько й тихенько, смирненько (Вовчок, І, 1955, 302).