скнара
СКНАРА, и, ч. і ж. Надміру скупа, жадібна людина. Всі, чужі й свої, вважали її за останню скнару (Вільде, Сестри.., 1958, 453); Пишна галерея.. нещадних пригноблювачів і експлуататорів, понурих скнар і фанатиків збагачення вийшла з-під пера Тобілевича (Рильський, III, 1955, 284); *У порівн. Я, мов неситий скнара, жадно вбираю, всотую все (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скнара | скнари |
Родовий | скнари | скнар |
Давальний | скнарі | скнарам |
Знахідний | скнару | скнар |
Орудний | скнарою | скнарами |
Місцевий | на/у скнарі | на/у скнарах |
Кличний | скнаро | скнари |
скнарити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скнарю | скнаримо |
2 особа | скнариш | скнарите |
3 особа | скнарить | скнарять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скнаритиму | скнаритимемо |
2 особа | скнаритимеш | скнаритимете |
3 особа | скнаритиме | скнаритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | скнарив | скнарили |
Жіночий рід | скнарила | |
Середній рід | скнарило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скнармо | |
2 особа | скнар | скнарте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | скнарячи | |
Минулий час | скнаривши |