рушник
РУШНИК, а, ч. 1. Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо. Прокоповичка обстелила край стола рушниками, щоб утирати губи й руки (Н.-Лев., III, 1956, 71); Маруся дістала з комода рушник, повісила на цвях біля умивальника (Головко, II, 1957, 442).
^ Сталевий (стальний) рушник - довгий лист сталі для піднімання затонулих суден. Під корпусом затонулого судна в грунті морського дна водолази прорили 12 тунелів і протягли крізь кожний з них міцний стальний рушник (Цікава фізика.., 1950, 134).
2. Шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін. Стіни Галя вбрала шпалерами, пообвішувала вишиваними рушниками (Мирний, І, 1949, 359); - По конях і на Семипілки! Весільних рушників не знімати, молода їде з нами (Довж., І, 1958, 158); *Образно. На хмарних рушниках зоря квітки виводить... (Сос., І, 1957, 56); *У порівн. В Румунії зустріли нас, Як рідних, бідаки. У них вузенькі ниви, Неначе рушники (Нагн., Вибр., 1950, 201).
@ Брати рушники див. брати; Вернутися з рушниками, заст.- засватати. Вернулися Люде з рушниками, З святим хлібом обміненим.. Таку кралю висватали, Що хоч за гетьмана, То не сором (Шевч., І, 1963, 315); Готувати рушники, заст.- те саме, що Рушники дбати (див. дбати). - Он до тебе восени прийдуть старости. Готуй рушники (Н.-Лев., II, 1956, 239); Побрати рушники див. побрати; Подавати (подати) рушники див. подавати1; Посилати (слати, послати) за рушниками, заст.- те саме, що Засилати (заслати) старостів (див. засилати). Я вже двічі посилав До дівчини за рушниками (Шевч., II, 1963, 270); Присилати (прислати) [людей] за рушниками (див. присилати); Рушники дбати див. дбати; Ставати (стати) на рушнику (на рушники), заст.- брати шлюб, одружуватися. [Xимка:] Усі бачили, сам бог бачив, як ми перед ним у церкві на рушнику ставали (Мирний, V, 1955, 240); Не зглянулись, як ще місяць злетів, коли ми з Марією на рушники стали (Мур., Бук. повість, 1959, 38).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рушник | рушники |
Родовий | рушника | рушників |
Давальний | рушникові, рушнику | рушникам |
Знахідний | рушник | рушники |
Орудний | рушником | рушниками |
Місцевий | на/у рушнику | на/у рушниках |
Кличний | рушнику | рушники |
рушниковий
РУШНИКОВИЙ, а, е. Прикм. до рушник. Виконані спеціальним рушниковим швом, узори на давніх рушниках найчастіше складалися з рослинних елементів (Збірник Полт. музею. І, 1928, 92); // Признач. для виготовлення рушників. Рушникова тканина.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рушниковий | рушникова | рушникове | рушникові |
Родовий | рушникового | рушникової | рушникового | рушникових |
Давальний | рушниковому | рушниковій | рушниковому | рушниковим |
Знахідний | рушниковий, рушникового | рушникову | рушникове | рушникові, рушникових |
Орудний | рушниковим | рушниковою | рушниковим | рушниковими |
Місцевий | на/у рушниковому, рушниковім | на/у рушниковій | на/у рушниковому, рушниковім | на/у рушникових |