розвалькуватий
РОЗВАЛЬКУВАТИЙ, а, е. 1. Позбавлений спритності у рухах; вайлуватий. Зовсім навпаки йому був Жук: такий же чорний, такий же розвалькуватий, такий неохайний біля себе, як і давно! (Мирний, І, 1954, 339); // Позбавлений підтягнутості, недбалий (про позу). Гість дивився на нього через стіл, сидячи все в тій же розвалькуватій позі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 84).
2. Здійснюваний з перевалюванням, хитанням з боку на бік (про ходу). Від будки назустріч машині розвалькуватою ходою ішов високий, кремезний чоловік (Коз., Нові Потоки, 1948, 225).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розвалькуватий | розвалькувата | розвалькувате | розвалькуваті |
Родовий | розвалькуватого | розвалькуватої | розвалькуватого | розвалькуватих |
Давальний | розвалькуватому | розвалькуватій | розвалькуватому | розвалькуватим |
Знахідний | розвалькуватий, розвалькуватого | розвалькувату | розвалькувате | розвалькуваті, розвалькуватих |
Орудний | розвалькуватим | розвалькуватою | розвалькуватим | розвалькуватими |
Місцевий | на/у розвалькуватому, розвалькуватім | на/у розвалькуватій | на/у розвалькуватому, розвалькуватім | на/у розвалькуватих |