роз'ярілий
РОЗ'ЯРІЛИЙ, а, е. Те саме, що роз'ярений 2. За вікнами, як роз'ярілий звір. Холодний вітер в темряві північній (Криж., Срібне весілля, 1957, 25); Хіба не він у дев'ятсот п'ятому ходив разом з Кирилом Гаркушею по Каховці на чолі раз'ярілого натовпу (Гончар, Таврія, 1952, 38); Коли наш день, як світлий корабель, Проплив над роз'ярілими валами, - Від гір Кавказу і до фінських скель Слова гриміли: мудрий Ленін з нами! (Рильський, І, 1946, 315); Здавалось, якась темна сила, встаючи валом, накочується все ближче, наосліп шукаючи виходу своїй роз'ярілій, розбурханій ненависті (Гончар, II, 1959, 250).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роз'ярілий | роз'яріла | роз'яріле | роз'ярілі |
Родовий | роз'ярілого | роз'ярілої | роз'ярілого | роз'ярілих |
Давальний | роз'ярілому | роз'ярілій | роз'ярілому | роз'ярілим |
Знахідний | роз'ярілий, роз'ярілого | роз'ярілу | роз'яріле | роз'ярілі, роз'ярілих |
Орудний | роз'ярілим | роз'ярілою | роз'ярілим | роз'ярілими |
Місцевий | на/у роз'ярілому, роз'ярілім | на/у роз'ярілій | на/у роз'ярілому, роз'ярілім | на/у роз'ярілих |