рантух
РАНТУХ, а, ч., діал. 1. Головний убір заміжньої жінки в Галичині - біла, тонка хустка; покривало. * У порівн. А буйні вітри білими снігами Закрили главу, ніби рантухами (Федьк., І, 1960, 57).
2. Тонка бавовняна тканина. * Образно. Вулиці поснули, Окриті пітьми чорним рантухом (Фр., XIII, 1954, 432).
3. Різновид спідниці з суконно-лляної тканини. Для.. рантухів.. виготовляється тканина на льняній основі, з орнаментом переважно в клітинку (Матеріали з етногр.., 1956, 52).
4. Лантух.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рантух | рантухи |
Родовий | рантуха | рантухів |
Давальний | рантухові, рантуху | рантухам |
Знахідний | рантух | рантухи |
Орудний | рантухом | рантухами |
Місцевий | на/у рантуху | на/у рантухах |
Кличний | рантуху | рантухи |