пустопаш
ПУСТОПАШ1, і, ж., рідко. Незасіяна, пооброблена земля. - Пустопаш там була, коли я прибув сюди.. Так і звалась «Неужиток» (Фр., II, 1950, 191).
ПУСТОПАШ2, присл., розм. Без пастуха; самопас. Отоді ж вони коней пустопаш попускали (Думи.., 1941, 94); В полі вже тільки стерні жовтіли та рябіли гуси, а де-де й худобина ходила пустопаш (Свидн., Люборацькі, 1955, 44); Похолодніли ранки й вечори, Пустопаш скот ходив уже лугами (Вирган, В розп. літа, 1959, 148).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пустопаш | пустопаші |
Родовий | пустопаші | пустопашей |
Давальний | пустопаші | пустопашам |
Знахідний | пустопаш | пустопаші |
Орудний | пустопашшю | пустопашами |
Місцевий | на/у пустопаші | на/у пустопашах |
Кличний | пустопаше | пустопаші |