протирка
ПРОТИРКА, и, ж. 1. спец. Пристосування для протирання каналу ствола вогнепальної зброї. Роман довго порпається в кишені, намацує там металеву маслянисту протирку і, обернувшись до стіни, неквапом щось шкребе на ній протиркою, наче цвяхом (Гончар, III, 1959, 154).
2. розм. Ганчірка для протирання чого-небудь.
ПРОТИРКА, и, ж. Дія за знач. протирати, протерти. Дагаров обірвав розмову .., а решта [солдат] жваво запрацювала над протиркою рушниць (Панч, І, 1956, 83).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | протирка | протирки |
Родовий | протирки | протирок |
Давальний | протирці | протиркам |
Знахідний | протирку | протирки |
Орудний | протиркою | протирками |
Місцевий | на/у протирці | на/у протирках |
Кличний | протирко | протирки |