прокур
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прокур | прокури |
Родовий | прокуру | прокурів |
Давальний | прокурові, прокуру | прокурам |
Знахідний | прокур | прокури |
Орудний | прокуром | прокурами |
Місцевий | на/у прокурі | на/у прокурах |
Кличний | прокуре | прокури |
прокуріти
ПРОКУРІТИ, рить, док., розм. 1. Проїхати, пробігти і т. ін., здіймаючи пил, куряву вгору. Автобус із приїжджими й господарями прокурів геть (Ю. Янов., II, 1954, 142); * Образно. Ну так ось - Передо мною стежка. То кущами Прошелестить, то прокурить піском, То через ямку раптом перескочить (Вирган, В розп. літа, 1959, 203).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокурю | прокуримо |
2 особа | прокуриш | прокурите |
3 особа | прокурить | прокурять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прокурів | прокуріли |
Жіночий рід | прокуріла | |
Середній рід | прокуріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокурімо | |
2 особа | прокури | прокуріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прокурівши |