прокрякати
ПРОКРЯКАТИ, прокрякаю, прокрякаєш і прокрячу, прокрячеш, док., перех. і неперех. 1. Док. до крякати 1-4; // перен., розм. Сказати щось неприємним, різким голосом. - Працює лазня, фельдфебель? - замість привітання спитав Лібіх .. - Раз я начальник цієї лазні, то вона не може не працювати , - різким голосом прокрякав фельдфебель (Загреб., Європа 45, 1959, 377).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокрякаю | прокрякаємо |
2 особа | прокрякаєш | прокрякаєте |
3 особа | прокрякає | прокрякають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прокрякав | прокрякали |
Жіночий рід | прокрякала | |
Середній рід | прокрякало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокрякаймо | |
2 особа | прокрякай | прокрякайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прокрякавши |