прокид
ПРОКИД, у, ч., заст., поет. Дія за знач. прокинутися, прокидатися. День - не день, а тяжкий прокид серед ночі. Життя - домовина темна та німа (Граб., І, 1959, 122); Вона сьогодні нібито зо сну Прокинулась, та радості немає У прокиді (Рильський, Марина, 1944, 67); * У порівн. [Дієго:] Величний Схід! Мільйонів рух у сяйві легендарнім, Мов прокид для нового. Крізь туман Газетних байок раптом він у космос Ракету кида і дивує світ То подвигом, то думкою пророка (Мур., Ост. хмарина, 1959, 151).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прокид | прокиди |
Родовий | прокиду | прокидів |
Давальний | прокидові, прокиду | прокидам |
Знахідний | прокид | прокиди |
Орудний | прокидом | прокидами |
Місцевий | на/у прокиді | на/у прокидах |
Кличний | прокиде | прокиди |