приревнувати
ПРИРЕВНУВАТИ, ую, уєш, док., перех., до кого і без додатка. Відчути ревнощі; виявити почуття ревнощів. До такої хіба не приревнуєш? Ходить, як пава, як царівна! (Руд., Остання шабля, 1959, 248); - Соромно, хлопче, думати про людину те, що ти думаєш про мене. Приревнував? Отелло нещасний! (Збан., Малин. дзвін, 1958, 394); Уразила [Марина] її, коли приревнувала свого чоловіка до неї (Мирний, III, 1954, 366): [Шклянка:] Іди вже, бо он Рахваїл вертається сюди. [Параскева Митровна:] Ану приревнуй ще до Рахвала!.. (Кроп., III, 1959, 121); З Погорецьким - повний розрив. Приревнував, бачите, до своєї дівчини (Кол., Терен.., 1959, 138).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приревную | приревнуємо |
2 особа | приревнуєш | приревнуєте |
3 особа | приревнує | приревнують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | приревнував | приревнували |
Жіночий рід | приревнувала | |
Середній рід | приревнувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приревнуймо | |
2 особа | приревнуй | приревнуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | приревнувавши |