призволення
ПРИЗВОЛЕННЯ, я, с., заст. 1. Благодіяння, милість. [Антоніо:] Маестро!.. верніться-бо в Італію!.. Мій корабель до вашої послуги з господарем його. [Річард:] Спасибі, друже, хоч я прийнять не можу призволення; пробачте ви мені і зрозумійте (Л. Укр., III, 1952, 120); «Польний гетьман.. радить вам віддати замок на капітуляцію.. Реченець для розсуду й виконання цього ласкавого призволення скінчиться увечері» (Стар., Облога.., 1961, 84).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | призволення | призволення |
Родовий | призволення | призволень |
Давальний | призволенню | призволенням |
Знахідний | призволення | призволення |
Орудний | призволенням | призволеннями |
Місцевий | на/у призволенні | на/у призволеннях |
Кличний | призволення | призволення |